+38 (044) 228-48-19 | +38 (044) 501-78-73
вул. Іоанна Павла ІІ 21, оф. 417, м. Київ, 01042, УкраїнаУ Кременчуцькому районі фермери, члени районної асоціації, не зібралися на звітно- виборчі збори як то планувалося. Можливо стали на заваді недостатня організація, пандемія, людський фактор...У кожного фермера свої причини. Але кожний, хто не прибув на зібрання, втратив унікальну можливість дістати ключ до успішного майбутнього власного бізнесу. Адже поговорити про кооперативний рух у фермерстві до них приїхали науковці і практики, які вивчають це питання десятки років.
З 2000-их років працює над стратегією розвитку кооперації на Полтавщині науковець, професор Полтавського державного аграрного університету Андрій Пантелеймоненко. Знайомий з європейським досвідом, він пам’ятає часи успішної роботи кооперації в Україні, й на Полтавщині, в Глобинському районі зокрема.
«Що таке кооперація? Кооперативи - як милиці для хворої людини: поки нездужає, поки й користується. А як стала здоровою, то й полишити можна. Тобто, коли кооператив вирішив своє завдання, можна переходити до іншого формату роботи, - пояснює він. Як в Європі, де є тисячне членство в кооперативі і вони перетворюються на акціонерне товариство і надають послуги усім.
У країнах, де тільки розвивається економіка, держава перекладає частину функцій на кооперативи (наприклад, підтримку соціальної сфери), при цьому підтримує фермерський кооперативний рух: технічно допомагає, співфінансує.
Бути в кооперативі, зокрема в сільськогосподарському, має бути вигідно. Адже послуги її членам надаються по собівартості, бо організація є неприбутковою.
Країни, які перебувають ще на стадії розвитку економіки, зокрема й Україна, конче потребують кооперативів. Ми на стадії розвитку 50-х років минулого століття, кооперативи нам потрібні! Люди у нас ще не усвідомлюють, наскільки вигідно бути в кооперативі. А весь світ це вже зрозумів і пройшов...
Понад 2000 кооперативів було у радянські часи на території України, є й міжнародний досвід. Тож використовуймо його!»
«Наша проблема - у недовірі людей та невмінні і небажанні грати за правилами, - додає голова Полтавської обласної асоціації фермерів імені Героя України Віктора Чміленка Василь Бурлака. В Японії, наприклад, є повага до законодавства й довіра - то там є й розвиток кооперативного руху.
Недосконалий закон про сільськогосподарську кооперацію в Україні гальмує роботу на місцях. Але можемо компенсувати це статутом обласного кооперативу, який буде створений на основі спільних потреб. Поза кооперативами ми втрачаємо мільйонні прибутки. Сьогодні жоден фермер не відправить самотужки збіжжя на елеватор. Через відсутність власних зерносховищ втрачаємо можливість зберігати врожай, а відтак вигідно продати зерно навесні. А скільки втрачає фермер у банківських операціях, скільки кровно зароблених гривнів віддає всіляким фірмам-посередникам?!»
Серед конкретних планів обласної Асоціації Василь Бурлака називає діалог в громадах в пошуку лідерів руху. А для цього тривають звітні конференції, де створюються ініціативні групи. Ставка робиться на навчання, роз’яснення не лише економічного боку діяльності, а й взагалі філософії кооперації. Сподіваються і на державну підтримку.
«Ось коли запрацює механізм: розуміння фермером вигідності бути в кооперативі і розуміння державою доцільності підтримувати кооперативний рух, то тоді бажаючі вступити в кооператив в чергу вишикуються - вважає Василь Бурлака. Ми сьогодні звертаємося до всіх сільгоспвиробників: хочеш заробити більше завтра - послухай нас сьогодні!».
Світлана Піскова, Полтава.
