ПРАВДА ПРО МІТИНГИ

Більшість мешканців України (обивателів, а не свідомих громадян) здебільшого задовольняють свою не надто високу цікавість до подій у столиці та в регіонах за допомогою телебачення. А молоденькі репортери з усього побаченого й почутого вихоплюють лише те, що вони розуміють, або що їм замовлено. Тому доленосний фермерський мітинг, який відбувся 17 грудня під Верховною Радою, залишився б майже непоміченим, якби не картинна бійка, спровокована (що б там не вигадували) владою.

Те, що не помітили (або приховали) телевізійники, якраз найбільш цікавить українських селян, тому наш кореспондент запропонував поділитися з ними своїми думками Президента Асоціації фермерів і приватних землевласників України Миколу Стрижака. Ось короткий виклад його інтерв’ю:

–                       Старші українці добре розуміють, а молодші інтуїтивно відчувають, що на нас насуває чорна хмара своїх і чужих мародерів, а так звана земельна реформа, про яку так багато і переконливо віщували пани Милованов, Малюська, Сольський і навіть Президент Зеленський, поступово перетворюється на таку собі Троянську війну без кінця і розумної перспективи. Результатом її може бути лише остаточне знищення українського села, а потім і самої України як суверенної держави. Без жодних перебільшень.

Мені довелося багато їздити по областях, зустрічатися з сотнями фермерів і пересічних селян, розповідати їм про гіркий досвід тих країн, котрі повірили брехливим «рекомендаціям» Сороса та його клевретів. Аргентина, Бразилія, Мадагаскар, навіть колись квітуча Болгарія і вільнолюбива Польща зазнали гарячих «обіймів» МВФ та інших закордонних лихварів. Хтось знайшов сили схаменутися вчасно і послати «доброчинців» подалі, а інші перетворилися на старців. Слід окремо відзначити ту велику роботу, яку проводив у східних та південних регіонах України Геннадій Новіков, разом з активістами свого Агросоюзу, для ознайомлення їх мешканців з рішеннями Об’єднаного штабу захисту української землі та їх роз’яснення, з урахуванням ситуації навколо так званого ринку землі. До нашого всеукраїнського просвітницького маршу і до акції протесту під ВР приєдналися науковці, профспілки, патріотично налаштовані партії й громадські організації, а також усі свідомі українські громадяни, яким не байдуже, до якої прірви ведуть Україну її керманичі.

Отже, 17 грудня, майданчик під Верховною Радою. Безліч прапорів з різною символікою, безліч людей-однодумців. Тут можна було зустріти фермерів і профспілкових лідерів, лікарів і вчителів, ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, колишніх «воїнів-інтернаціоналістів», шахтарів, пенсіонерів, жінок різного віку й соціального стану, радикальну молодь, студентів, а також ФОП’ів, ветеранів АТО, інших небайдужих українців. Вони прийшли, щоб відстоювати СВОЇ права, але в своїх виступах не могли вони не висловити підтримки фермерам, які наразі захищають українську землю на передній лінії, так само, як солдати на Донбасі. Кожному з них стало зрозуміло, що українська влада дурить усіх однаково нахабно й цинічно. Народні слуги в турборежимі приймають дурнуваті закони, намагаючись «під шумок» пропхнути між ними один-єдиний, за який їм обіцяли щедру винагороду. Мова йде про горезвісний законопроєкт № 2178 від 25.09.2019 р., котрий не передбачає практично ніяких запобіжників проти монополізації власності на українську сільськогосподарську землю і загарбання її транснаціональними компаніями, а отже, є загрозою для національної безпеки України.

З ганебних слів про цей законопроект та його авторів починався кожен виступ. А далі – профспілки говорили про тарифи й соціальні гарантії, шахтарі – про невиплачені заробітні плати та шахрайські оборудки з купівлею заокеанського вугілля за умовами «Роттердам плюс» чи якимись іншими, аби лишень свої шахти не піднімати. Вчителі попереджали про занепад освітянської галузі, ліквідацію шкіл і дитячих дошкільних закладів, лікарі ділилися радістю від того, що нарешті «здихалися» Уляни Супрун і сподіваннями на покращення медичного забезпечення, всі говорили з розумінням того, що відбувається.

Звісна річ, найгострішими були виступи фермерів. Вони відверто наголошували, що замість обіцяної демократії нова влада принесла українцям плутократію, тобто панування багатіїв, при якому державна влада фактично належить купці олігархів, а країна існує в їхніх вузьких, егоїстичних, корисливих інтересах, при цілковитому безправ’ї населення. У виступах аграріїв можна було почути: Україну намагаються колонізувати й повернути навіть не до феодалізму, а до неорабовласництва. Олександр Чубук, зокрема, розповів, що під час його поїздки до Аргентини довелося просити папірець і ручку, щоб пояснити місцевому фермеру, що в Україні намагаються ввести норму землі «в одні руки» не 3 чи навіть 6 тисяч гектарів, як у нього та його багатшого сусіда, а 213 000 га. Аргентинець навіть з перекладачем не міг збагнути почутого, ось і знадобилися папір та ручка! Фермери вже переконалися і переконують інших: те, до чого веде нинішній уряд – не просто зло, а реквієм української державності.

–                       Наш успіх, продовжує Микола Іванович, – був запрограмований тоді, коли після тривалих консультацій ми всі вирішили проводити нашу акцію в один день і час, а саме 17 грудня зранку. Цей день для аграріїв та інших учасників зібрання нічим не виділявся серед інших, але він не був випадковим, бо під Верховну Раду вийшли всі верстви суспільства.

Шкода, що наше заангажоване чи залякане телебачення не збагнуло головного, сакрального змісту цього представницького, воістину всенародного мітингу. Їх висококласної апаратури й вишколених операторів вистачило лише на показ бійки поліції з активістами Нацкорпусу, спровокованої зовсім не мітингувальниками. Згодом одна прищава дівчинка запитала у мене: «Для чого фермерам Нацкорпус, чому ви разом?». Я не став пояснювати, бо по очах бачив: не зрозуміє. Вичерпну відповідь на це питання дав Андрій Білецький у програмі «Свобода слова» Савіка Шустера: «Ми прийшли допомогти фермерам, як вони завжди допомагали і допомагають нам – і на Майдані, і на фронті. Це робиться не заради піару чи якоїсь вигоди, а для України».

А 19 грудня, на іменини всіх Миколаїв, фермери перекрили Хрещатик, бо влада вперто ігнорувала народні вимоги. Але знову, – підкреслив Микола Іванович, – ми не були там самотніми, центральна вулиця столиці швидко заповнилася тими ж людьми, які підтримували фермерів біля Верховної Ради. Кияни й гості столиці теж цікавилися, що відбувається, і висловлювали свою підтримку. Ми їм пояснювали, що у влади нестерпна сверблячка, викликана бажанням скоріше продати українську землю, щоб виконати щедро оплачене замовлення Сороса й компанії. Мета цих «доброчинців» – загарбати Україну, але без українців. Люди говорили, що у таборі Президента не всі однакові, там є порядні депутати й чиновники. Далебі! Казку про доброго царя і поганих бояр ми вже чули не раз, це проплачений сценарій. А наш досвід підказує: ота сверблячка вірусного походження, і передається вірус через трон, тобто через президентське крісло. Схоже, що імунітету проти нього не має ніхто…

Про засідання Агрокомітету Микола Стрижак детально розповідати не став, але підкреслив, що Юлія Тимошенко і Наталія Королевська зіграли в ньому таку ж визначну роль, як у Троянській війні древньогрецькі богині – досвідчена й мудра Афіна та хоробра і метка Артеміда. Втім, про цей «турборежимний» Комітет варто написати окремо, нікого й нічого не забувши. Напишемо!

Спілкувався Володимир Ярошенко