УКРАЇНЦІ ПРОТИ ФОРСОВАНОГО РОЗПРОДАЖУ ЇХНЬОЇ ЗЕМЛІ

До:      Сума Чакрабарті, Президент Європейського Банку Реконструкції та Розвитку

            Давид Малпас, Президент Групи Світового Банку

            Крісталіна Георгієва, Керуючий Директор Міжнародного Валютного Фонду

Шановні Пані та Панове,

Учасники Громадського форуму «Право селян на землю: чи убезпечить земельна реформа селянсько-фермерське господарювання в Україні», який відбувся у Києві 26 листопада 2019р. у складі 10-ти громадських організацій та спілок (які представляють інтереси біля 40 тис. фермерських господарств і понад 4 млн. селян, що займаються сільськогосподарською діяльністю), а також реальних фермерів, власників особистих селянських господарств, представників сільських громад, аграрних університетів, наукових установ та інших організацій (62 особи), звертають Вашу увагу на наступне.

За Вашого посередництва в Україні швидко розгортаються процеси скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та запровадження практично нерегульованого ринку землі. Це збурює українське суспільство і зумовлює активні протестні дії громадян, в тому числі у формі пікетів, багатолюдних мітингів, демонстрацій, маршів тощо.

Причиною суспільного незадоволення є те, що замість збереження землі у власності селян для забезпечення їхнім сім’ям засобів для існування, акценти робляться на праві продавати землю. Це, у свою чергу, призведе до подальшої концентрації сільськогосподарських земель у руках так званих «ефективних власників» – українських агробізнесових олігархів та транснаціональних корпорацій. Доступ фермерам та селянам до землі буде заблокований внаслідок їхньої недостатньої фінансової спроможності. Таке просування масштабного аграрного бізнесу в Україні суперечить рекомендаціям 2019р. Міжурядової групи з питань зміни клімату (IPCC). IPCC дійшли висновку, що індустріальне сільське господарство та масштабне моновиробництво відіграють ключову роль у зміні клімату, тому наразі має місце гостра потреба у глобальних діях для переходу від промислових методів виробництва харчових продуктів до агроекологічних, що також узгоджуватимуться із Цілями сталого розвитку.

Українська влада та Ваші консультанти стверджують, що відкриття ринку землі сприятиме збільшенню обсягів інвестицій та економічному зростанню. Якщо таке й станеться, то єдиними, хто отримає користь від цього зростання, будуть нові землевласники, а не українські фермери. Селяни, які продадуть свої земельні ділянки для вирішення нагальних фінансових проблем, приєднаються до інших маргіналізованих соціальних груп, і вже скоро потребуватимуть значної та постійної державної соціальної допомоги. Така допомога стане важким тягарем для державного бюджету, а подальше підвищення податків ляже на суспільство. Населенню також доведеться зіткнутися з катастрофічними наслідками подібної моделі «зростання»: погіршення здоров’я, деградація земель та навколишнього природного середовища, зниження рівня зайнятості в сільській місцевості, прискорене соціальне розмежування та ескалація соціальних конфліктів, втрата перспектив для майбутніх поколінь управляти своєю землею та знищення соціальних основ української національної культури.

Зрозуміло, що допомога міжнародних фінансових інституцій надається за певних умов. Україна знаходиться у важкій економічній ситуації і потребує зовнішньої допомоги, але виставляння такої умови для надання допомоги, як продаж української землі, площі якої найбільші в Європі, видається щонайменше небезпечним. Ті, хто прагне допомогти Україні, не повинні керуватися інтересами великих транснаціональних компаній та міжнародних інвестиційних банків, а орієнтуватися на затверджені світовою спільнотою документи, такі як: План дій Десятиліття сімейного господарювання ООН (2019-2028), доповідь Групи експертів найвищого рівня Комітету глобальної продовольчої безпеки ООН «Агроекологічні та інші інноваційні підходи до сталого сільського господарства та харчових систем для підвищення продовольчої безпеки та харчування» (2019), Добровільні керівні принципи відповідального управління охороною земель, рибальством та лісами у контексті національної продовольчої безпеки (2012 р.), Декларацією ООН про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості (2018).

Першими кроками у цьому напрямі могли б бути: (і) негайне призупинення прийняття змін до земельного законодавства щодо розпродажу сільськогосподарської землі, особливо тієї, що знаходиться у державній власності; (іі) підтримка України у створенні Міністерства сільських справ, у розробленні та упровадженні стратегії розвитку, орієнтованої на збереження довкілля, внутрішню продовольчу безпеку країни, з одночасною підтримкою фермерів та сільських громад для посилення їхньої спроможності у досягненні цілей, визначених у вищезгаданих документах ООН; (ііі) перегляд усіх міжнародних програм в Україні, зокрема Програми Світового банку щодо кредитування з прив’язкою до результатів у сфері прискорення приватних інвестицій у сільське господарство (2019). За умовами цієї Програми малими і середніми виробниками для її цілей визначено сільськогосподарські підприємства розміром до 1000га, що абсолютно не відображає реальність. В Україні біля 80% фермерських господарств мають у користуванні не більше 100га, а особисті селянські господарства мають від 2 до 10 га, понад 70% з них господарюють на площі до 5 га. Ці виробники сільськогосподарської продукції забезпечують більше 40% її загального обсягу, але повністю вилучені з Програм міжнародної допомоги.

У нас поки ще є час, щоби зняти напругу в українському суспільстві з приводу форсованого запровадження «вільного» ринку сільськогосподарських земель та запобігти жорстокому протистоянню, наслідки якого в сучасних умовах можуть бути дуже руйнівними. А позитивна реакція на цей Відкритий лист могла б бути свідченням Вашої підтримки реалізації в Україні завдань, узгоджених з Глобальними Цілями сталого розвитку, а також дотримання статей 27.1 і 27.2. Декларації ООН про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості.            

З повагою, за дорученням учасників Громадського Форуму –

Організаційний комітет у складі:

Голова Організаційного комітету – Олена Бородіна, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, Голова Координаційної ради Громадської спілки «Українська мережа сільського розвитку», Член Координаційного комітету Механізму Громадянського Суспільства Комітету глобальної продовольчої безпеки ООН.              

Члени Організаційного комітету:

Микола Стрижак, Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України

Валерій Геєць, доктор економічних наук, професор, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України

Валерій Жук, доктор економічних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук, заслужений діяч науки і техніки України

Василь Шакун, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України

Андрій Гриценко, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, заслужений працівник освіти України

Володимир Сіденко, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України

Ігор Прокопа, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України

Любов Молдаван, доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України

Тамара Осташко, доктор економічних наук, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України

Ольга Попова, доктор економічних наук, професор

Володимир Васильєв, Голова Спілки сільського зеленого туризму України