tel+38 (044) 228-48-19   |   +38 (044) 501-78-73

Звернення АФЗУ до Конституційного Суду України № 56 від 24 вересня 2020 р. м.Київ

Правова позиція та бачення
ВГО „Асоціації фермерів та приватних землевласників України” щодо відповідності Конституції України Закону „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення” № 552 - ІХ від 31 березня 2020 року.
 
         Верховною Радою України прийнято Закон „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення” № 552 - ІХ від 31 березня 2020 року (далі Закон № 552-ІХ), за яким визначаються умови запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення.
         Українські фермери, які об”єднані у Всеукраїнську громадську організацію „Асоціація фермерів та приватних землевласників України” надзвичайно уважно ставляться до земельних питань, оскільки вони до болі чутливі і прямо впливають на майбутне фермерства, українського села, та України взагалі.
         Українські фермери протягом останнього десятиліття чинили супротив різним спробам позбавити вітчизняного селянина і фермера землі, основного засобу сільськогосподарського виробництва, природного капіталу - суспільного блага нації та національного багатства всього Українського народу. Українські фемери активно вступали у протистояння з антинародними силами, що намагалися нашвикоруч спродати надбання всього нашого народу, включаючи всеукраїнські акції протесту, блокування доріг, мітинги перед парламентом, акції перед державними установами.
         ВГО „Асоціація фермерів та приватних землевласників України”, чия діяльність і життя нерозривно пов'язані з селом, і яка представляє фермерів вважає, що вищезазначений закон не відповідає Конституції України і є антидержавним, непродуманим, антисоціальним, поспішним, невиваженим з наступних підстав.                                                                                                        Верховна Рада України дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, прийняла Конституцію - Основний Закон України.
          В якому визначено, що:                                                                                                                    - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна держава (ст. 1),                     - Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. (ст. 3),                  - Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.  (ст.13).                                                                                                                   - Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14).                                                                                               - Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17).                                                                   - Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ст. 22).                   - Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41).                                                                                                                               -  Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція (ст. 42).                                 - Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у роду трудової діяльності (ст. 43).                                                            - Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48).                                                                        - Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів (ст. 132).
         Однак при прийнятті Закону 552 - ІХ зазначені норми Конституції України Верховною Радою України  проігноровано, що дає підстави закон вважати неконституційним.
         Цей Закон 552 - ІХ вносить зміни до інших нормативних актів, передовсім – до Земельного кодексу. Головні положення Закону 552 – ІХ, викладені у пункті 1 – Зміни до Земельного кодексу України, що визначають покупців земельних ділянок, розмір земельних ділянок, терміни та інші умови обігу земель сільгоспризначення,  кожне положення окремо і разом в своїй сукупності не відповідають вищезазначеним статям Конституції. Так, умови набуття у власність земельних ділянок у розмірі до 10 000 гектарів фізичним особам, юридичним особам та банкам разом з іншими нормами призведе до:
Загрози національної безпеки через втрату великих територій країни внаслідок масового скуповування земельних ділянок - території країни великим вітчизняним та іноземним капіталом враховуючи, що сільськогосподарські землі в Україні займають 70 % території, а це значить, що існує пряма загроза територіальній цілісності держави, загроза її суверенітету, тому, змінює конституційний лад в Україні, що суперечить ст. 1, 2, 13 Конституції України.
         - Порушення цілісності державного територіального устрою через набуття у власність великих площ сільськогосподарських земель - території країни одним власником, загроза легкого об”єднання великих площ набутих юридичними особами під егідою одних структур, легкість переходу управління цими площами до інших компаній, в тому числі іноземних, інших країн. Тобто існує реальна ймовірність, що одна особа зможе викупити всі землі в межах однієї або декількох територіальних громад і це може зробити громади залежними від однієї компанії. Що встановлює феодалізм з елементами рабовласницького устрою. Це не відповідає ст. 1, 2, 7, 13, 14, 41, 132 Конституції України.
         - Цим законом відкривається шлях до аграрного устрою з преференціями та перевагами великого неселянського бізнесу над економічними, соціальними й екологічними інтересами селян. Це не відповідає ст. 1, 2, 42 (абз. 2) Конституції України.
         - Безконтрольне розростання агрохолдингинізації, як хижацького економічного явища вихолошує соціальну спрямованість мети земельної реформи в Україні. Оскільки Україна наділена родючими землями, що з прив”язкою до гідротермічних умов, природно-безпекового місця розташування, формують глобальну унікальність і привабливість цього національного багатства. Усвідомлення значення землі як базового компоненту сталого розвитку громад, регіонів, що формують нові форми підприємництва (промисли, туризм, дозвілля) нову якість життя та нову якість задоволення потреб. На найвищому духовному рівні потреб людина (суспільство) надзвичайно важлива життєдайна – екологічна, соціально - економічна, просторова цінність землі без використання потенціалу, якої не можливий прогрес особистості, і відповідно, суспільства в цілому. Це не відповідає ст. 1, 2, 13, 14, 23, 41(абз 6), 42 (абз 2) Конституції України.
         - Створення умов для масштабного безконтрольного (в економічному, соціальному, екологічному сенсі) експортно орінтовагого монокультурного виробництва. Це не відповідає ст. 1, 2, 16 Конституції України.
         - Знелюднення сільських територій, не створює стабільності просторової економіки на селі. Це не відповідає змісту ст. 1, 2 Конституції України.
         - Не формує базис справедливого для селян, громадян завершення земельної реформи. Запроваджуючи таку модель продажу земель не враховується селяни, весь народ України. Тому надто велика ціна помилки для селянина, народу, та Держави Україна вцілому. Це не відповідає преамбулі, ст. 1, 2, 3  Конституції України.
         ­- При монополізації великих масивів землі іноземцями та юридичними особами виникає загроза економічного, продуктового шантажу „аборигенів” – громадян країни. Так, у випадку коли власники великих масивів землі вирішать на декілька років зовсім нічого не сіяти – так би мовити, пустити землю під пар, тоді власного продовольства може на всіх не вистачити, наслідком чого може стати  соціальна невдоволеність, революція, продуктова еміграція громадян. Це не відповідає ст. 1, 2, 3, 43 (абз. 3, 4) Конституції України.
         - Безвідповідальність перед майбутніми поколіннями, оскільки земля це надбання всього українського суспільства, стабільне власне відновлюване джерело доходу для українського народу, а економічної вигоди від такого ринку для українців і майбутнього України не має, що не відповідає преамбулі та статтям 3, 13, 14, 41 (абз. 6)  Конституції України.
         - Відсутність заборони подвійного громадянства в Україні та можливість набуття земельних ділянок у власність несе ризики переходу території країни у власність до громадян інших країн, що спричинить міждержавні конфлікти, сепаратизм, втрата території, що не відповідає ст. 1, 2, 13, 14, 41 (абз. 6), 132 Конституції України.   
         - Порушення економічної незалежності країни внаслідок монополізації агропромислового комплексу потужними і надпотужними аграрними корпораціями, перехід земельних ділянок, як економічних ресурсів країни, у їх власність, для вирощування сировини для експорту в інші країни для переробки на своїх підприємствах,  що не відовідає ст. 1, 3, 13, 14, 41, 43 Конституції України.
         - Загрози від експансії іноземців. Цей Закон спрямований на скорочення та поступове скасування національного розвитку. Оскільки іноземні корпорації мають низку переваг. Для сільськогосподарської діяльності на наших територіях вони одержують дешеві кредити у своїх країнах, а прибуток, звичайно, вивозять за кордон. Прямої користі від цього вітчизняним сільгоспвиробникам, жителям села та громадянам не буде. Велика іноземна корпорація використовуючи українські чорноземи отримує прибутки, які надходять до економіки своєї країни. Втрачається сенс великих врожаїв в державі коли користі від цього державі, її громадянам не має. Наші виробники не зможуть витримати тиск конкуренції великого капіталу і змушені залишити їм землю. Це не відповідає ст. 1, 3, 13, 14, 45 Конституції України.
         - Що земельні ресурси – спільна власність цілої української нації, як природний капітал, не будуть належати всім поколінням українців і прибуток від нього не буде йти в першу чергу на соціальні потреби та на забезпечення дітей, хворих та пенсіонерів, враховуючи зростаючу кількість пенсіонерів та зростаючі розміри пенсійних виплат. Земля - багатство нації повинна постійно служити народу і переходити від одного покоління до іншого. Це не відповідає ст.1, 3, 13, 14 Конституції України.
         - Знищення середнього класу населення країни це посягання на основу демократичного устрою країни. За низької кредито – і платоспроможності основних верств населення це призводитиме до масового примусового вилучення земельних ділянок на користь банку в рахунок погашення боргів, бо селянин не зможе конкурувати з великим капіталом, на такому «ринку», компенсувати витрати, повязані з продажем чи купівлею землі. Селян змусять продавати землю посиливши оподаткування. Відбудеться поступове знищення домогосподарств громадян, середнього класу - основної рушійної сили економіки. Це не відоповідає преамбулі та ст. 1, 3, 13, 14, 41, 48 Конституції України.
         - У результаті запровадження Закону зароджується аграрний латифундизм, з’являються нові поміщики. Сільським господарством вони безпосередньо не займаються. Для цього наймаються менеджери. Господарі володіють бізнесом у більш прибуткових і менш ризикованих сферах діяльності. Ними можуть бути і депутати Верховної Ради, і великі державні чиновники, і банкіри. У селах, як правило, мало хто знає особистості нових хазяїв. Вони ховаються за складними назвами юридичних власників. На відміну від поміщиків минулих епох, вони не мають у селах маєтків і не проживають у них навіть тимчасово. У праці селян, соціальному й культурному розвитку села, сприятливій екології аграрних територій вони не зацікавлені. Землю вони сприймають як виробничий ресурс або об’єкт спекуляцій, а село і його жителів — як зайвий елемент, наявність якого на території призводить до підвищення витрат на охорону врожаю і матеріальних цінностей. Що встановлює феодалізм з елементами рабовласницького устрою. Це не відповідає ст. 1, 3, 13, 14, 41, 45, 48 Конституції України.
         - Втрата вже існуючих робочих місць, а також неможливість створення нових робочих місць через позбавлення доступу до землі, вирощування малотрудозатратних культур, запровадження новітніх технологій, що зменшують використання праці людей, позбавляють селян права на працю, що не відоповідає ст. 1, 3, 41, 45, 48 Конституції України.
         - Придбання великих масивів земель позбавляють вітчизняних фермерів засобів існування, основного і самого важливого активу який вони мають. Це не відповідає ст. 1, 3, 43 (абз 3), 45, 48 Конституції України.
         - Подальше зростання сільського безробіття, внаслідок перепрофілювання господарської діяльності з переходом на працезберігаючі малолюдні технології. Зниження соціальних стандартів життя громадян спочатку селян, пізніше городян. Це не відповідає ст. 1, 3, 45 Конституції України.
         - Зниження рівня соціальної захищенності через втрату нормальних достойних умов життя. Це не відповідає преамбулі та ст. 1, 3, 45 (абз 2), 48 Конституції України.
         – Значного скорочення кількості фермерських господарств через не рівні умови діяльності вітчизняного фермера з великою агрофірмою та іноземних осіб (іноземного капіталу). Це не відповідає ст. 1, 3, 45, 48 Конституції України.
         - Деградація сіл і сільських територій, позбавлення селян місця докладання праці, а потім і проживання. Це не відповідає ст. 1, 3, 45, 48 Конституції України.                                                                                                                 
         - Перехід земель під контроль великих корпорацій (або іноземного капіталу) неминуче призведе і до погіршення екології в сільській місевості, оскільки власники великих масивів земель не проживають біля виробництва і можуть приховано захоронювати бактеріологічні, токсичні відходи, хімічне сміття, створити ядерний могильник, вести шкідливе виробництво тощо, що прямо протиричить ст. 16, 50, 66 Конституції України.                                                   
         - Обмеження можливостей ведення агробізнеса для громадян через важкодоступність, складність умов електронних земельних аукціонів одразу унеможливлює доступ звичайних простих громадян, молодих спеціалістів, фермерів. Це не відповідає преамбулі та ст. 1, 3, 13, 14  Конституції України.
                   Збільшення вартості продовольства, оскільки у наших громадян поки низька купівельна спроможність, то вся продукція може експортуватися власником в інші країни з платоспроможними покупцями через просту економічну вигоду. Це не відповідає ст. 1, 3, 43 (абз. 4) Конституції України. 
                   - Призведе до зниження мотивації у громадян ставати на захист держави, територією якої володіють іноземні корпорації у випадку агресій з боку інших країни. Це не відповідає ст. 1, 2, 17, 65 Конституції. 
         - Приватна власність на земельні ділянки великих масивів перешкоджатиме використовувати надра державою в інтересах суспільства. Це не відповідає ст. 1, 2, 3, 13, 14, 41 Конституції України.
          - Не враховує надзвичайно велику потребу вітчизняних українських аграріїв у земельних ділянках, які готові самі обробляти всі українські чорноземи, забезпечувати роботою селян та надходженнями Державний бюджет та Пенсійний фонд України. Це не відповідає ст. 1, 3, 13, 14, 41, 43, 45 Конституції України.        
         - Позбавляє громадян нормальних умов життя через економічний тиск, створення умов за якими громадяни залишають свою країну і їдуть до Польщі, Фінляндії, де на багато гірших грунтах заробляють кошти і собі і іноземному фермеру - власнику земельних ділянок. Це не відповідає ст. 1, 3, 45, 48 Конституції України.
         Взагалі Закон 552 – ІХ не спрямований на вдосконалення і розвиток суспільства відповідно до основних засад законодавства України, що визначені Конституцією України.
        Негативний досвід Агрентини переконує, що після переходу сільськогосподарських земель у власність транснаціональним корпораціям сільське населення зменьшилось, в країні виник дефіцит харчів. А позитивний досвід Польщі довів, що на невеликих земельних ділянках створено 1,5 млн фермерських господарств, в яких працюють найманими працівниками українські громадяни, яких позбавляють можливості вести такі ж фермерські господарства в Україні. В той час в Україні зареєстровано понад 30 тисяч фермерських господарсв, а фактично працють меньше.
         Така позиція фермерським самоврядуванням була неодноразово сформована на з»їздах АФЗУ (вищих керівних органах організації), а саме.       Запровадження обігу землі в тій формі, яка абсолютно не задовільнює більшість українського суспільства, а особливо людей, які живуть та працюють на тій землі, недопустимо.
         Україна є лідером у Європі за рівнями монополізації економіки, розгулу корупції, відсутністю ефективної судової влади, по розриву між доходами найбагатших і найбідніших, відсутністю механізму і практики реальної підтримки свого сільгоспвиробника.
         Селяни не підтримують наміри такої "реформи", бо розуміють, що істинною метою є забрати у них і їхніх нащадків останнє, що у них залишилося – землю. Бо той, хто сьогодні її обробляє, не має ні коштів для її купівлі, ні гарантій її захисту в судах та рейдерів.
         Поспішне і непродумане запровадження продажу сільськогосподарських земель стане детонатором соціального вибуху і в без того надзвичайно напруженій ситуації в країні. І є реальною і потенційною загрозою національній безпеці та державному суверенітету України.  
         Наміри майбутнього розбазарювання української землі та
сценарій минулої "приватизації" промислових об'єктів практично ідентичні. Але, якщо промисловість ще можна відродити, то з втратою землі українці втрачають будь-яку історичну перспективу.
         З огляду новітньої історії українського селянства виходить, що нас - всі покоління українців грабували. Забрали землю комісари. Забрали життя в голодомор. Пограбували вклади банків СРСР. Вкрали об”єкти промисловості через приватизацію. Тепер залишається земля.
         Які можуть бути наслідки. Через деякий час українські землі можуть опинитися у декількох власників. Хто будуть ці власники. Спочатку місцеві агробарони, потім олігархи, а потім теоретично будь яка корпорація будь якої країни. Навіть і російський Газпром, безумовно, спочатку через підставних осіб. Таких, як вони сьогодні мають у ВРУ.      
         Після чого нас громадян чекає несправедливий розподіл прибутку від використання української землі - земля працюватиме на купку олігархів, іноземних компаній. Що викличе невдоволення громадян, негативну соціальну реакцію, що дуже скоро може перерости в глобальний рух, чим може скористатися держава агрессор і не одна вона. Наслідком чого може стати зміна державної влади, зміна державного устрою, втрата незалежності.
         З різних сторін рвуть Україну загарбники. Озирніться. Одні за українську землю вже 6 років вбивають наших воїнів на Донбасі, а інші тихою сапою через зрадників готують земельну резервацію для всієї країни. Закладають фундамент новітнього «цивілізованого» кріпацтва, повернення феодалізму. Це системна зрада.      Після втрати Україною ядерної зброї, ослаб статус країни, чим скористалась РФ – і анексувала Крим. Після втрати українських земель Україна може перетворитися на феодальну країну залежну від інших осіб без майбутнього для власних громадян.
         З продажею території представникам інших держав через юридичних осіб  чиновники понижують статус суб»єктності держави на міжнародному рівні. В цей час вони мріють, що б їх статки (країну) захищали війська НАТО, хоча забувають, що коли низка юридичних осіб створених, наприклад, громадянами Китаю матимуть у власності українські землі у надвеликих розмірах, то інтереси Китаю також будуть в надвеликих розмірах. А через економічне поглинання комуністичним Китаєм Україну в НАТО не візьмуть.
         З держаницької позиції запровадження обігу земель можливо тільки на засадах селяноцентричного і селозберігаючого спрямування та не раніше звільнення окупованих та анексованих територій України та виплати державного боргу всім іноземним кредиторам, до вступу України до Європейського Союзу. Це не прості суб»єктивні теоретичні проекції (прогнози), а реальне проектування майбутніх подій виходячи із реальних обставин життя – фактів сьогодення, що мають характер тяглості та погіршення, а саме: стійкі тенденції монополізації АПК, чисельні факти безкарного рейдерства сільгосппідприємств, відсутність можливості отримати землю для фермерства, глибока корупція в земельній сфері наслідком чого є занепад українського фермерства, соціальне невдоволення діями влади, численні та масові акції протесту селян, навіть спроби самогубства перед будинком Офісу Президента України (так, через корупційні перешкоди у оформленні землі мешканець Сумської області Бурлаков Олександр 26.02.2020 року здійснив самоспалення внаслідок чого 42% площі його тіла згоріла).                   До того ж, позицію АФЗУ щодо неприпустимості запровадження поспішного і невиваженого обігу земель сільськогосподарського призначення було підтримано депутатами місцевих рад різних скликань та різних рівнів (рішеннями обласних, районних, міських рад).                                                       
         До того ж. У 2018 році Організація Об»єднаних Націй ухвалила Декларацію про права селян та інших людей, що працюють у сільській місцевості, та проголосила наступні 10 років Десятиліття сімейного фермерства у світі. У Декларації головним правом визнано право на землю як фундаментальне право людини, що забезпечує засоби існування та є підгрунтям для реалізації всіх інших прав селян, і його дотримання державою. Даною Декларацією встановлено зобов”язання урядам країн – учасників ООН щодо сприяння захисту та посилення прав селян.                                                                                                                             Крім того, такий закон прийнятий парламентаріями з порушенням присяги згідно ст. 79 Конституції та містить ознаки соціально небезпечних діянь спрямованих на знищення державності, передбачених статтями Кримінального кодексу України: «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України» (ст. 110), Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та «Державна зрада» (ст.111), Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
         Враховуючи наведене на підставі ст. ст. 147, 150, 152  Конституції України просимо винести рішення за яким визнати неконституційним повністю, таким що не відповідає Конституції України Закон Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення № 552 - ІХ від 31 березня 2020 року.  
Президент                                                                                                       
  ВГО "Асоціації фермерів та  
землевласників України”                                     М.І. Стрижак
 

Наші рекламодавці