www.farmer.co.ua
 

6
   МАРАЗМ І ДАЛІ МІЦНІШАЄ…

Калінчик М.В., директор аналітичного центру при АФЗУ доктор економічних наук, професор
Окружний адміністративний суд ухвалив рішення про заборону «Батьківщині» проводити земельний референдум. Аргументи з цього приводу деяких аналітиків – масове опитування (голосування) населення України й одержаний результат не буде достовірним, так як тільки спеціалісти в такій складній проблемі можуть правильно її вирішити. Тут необхідно привести деякі аналогії. У 1914 р. майже все населення Росії було за негайне оголошення війни Німеччині, а вже у 1917 р. масово були іншої думки. Тобто, виникають ситуації соціального характеру, коли населення на генетичному рівні відчуває, що урядові реформаторські заходи, в даному випадку запровадження ринку землі, – пастка, яка веде до соціальної катастрофи. Українці знаходяться саме в такому стані – відчувають всіма фібрами душі, що фініш реформи – крах планів вижити всій нації.
А зараз про міцність маразму. Розпочнемо з ціни землі. Апологети негайного застосування інституту ринку землі накреслюють космічно високі величини ціни землі в Україні. Не нижче 5-10 тис дол. США за 1 га ріллі. Чи це так? Звернемося до статистичних даних. У розрахунку на 1 га ріллі 92 країни світу експортують більше продукції, ніж Україна. Так, Нідерланди – в 166 разів більше, Бельгія – 103, Нова Зеландія – 71, Швейцарія – 43, Австрія – 18, Данія – 16, Німеччина -14, Франція – 8, Польща – 4,4 раза і т.д. Ціна землі в Нідерландах – більше 60 тис. дол. США за 1 га, в Польщі – 5 тис дол. США. Задамося запитанням: чи може бути високою ціна землі, якщо вона до 166 разів дає менше експортної виручки, ніж в інших країнах? Щоб досягти в Україні показник ціни землі, наприклад, на рівні Польщі, необхідно збільшити експорт яблук у 480 разів, твердих сирів – у 6, яєць курячих – у 11, яловичини – у 84, м'яса свиней – у 3940, м'яса індиків – у 588000, грибів – у 395 разів і т.д. Досягаємо показників Польщі й тоді радіємо, що ціна 1 га землі буде 5 тис. дол. США. І тоді селянам розпочнемо розказувати про високу ціну землі. А щоб досягти показників Польщі, необхідно змінити структуру виробництва й зайняти ринки збуту з новими видами продукції. Правда, коли в Україні 26 років «реформували» сільське господарства, а точніше – вели мову про щось, колишні постсоціалістичні країни займали ринкові ніші, які забезпечили їм високу ефективність структурних змін. Україну направляли по вузькій стежині – виробництво продукцію низької прибутковості, практично без затрат ручної праці – зернових й олійних культур. За даними експертів в Україні лише нарощують потужності з переробки олійних культур – до 20 млн т за рік. За 25 ц урожайності насіння олійних культур тільки для їх виробництва необхідно засіяти 8 млн га ріллі, що у 8 разів більше, ніж площа ріллі в Нідерландах. Про екологічні наслідки поки-що мови не будемо вести.
Аграрні чиновники також за негайний ринок землі. Щоб не було казусів після запровадження ринку землі, пропонується для українців запровадити моніторинг земельних відносин. Як повідомляє Тарас Кутовий, моніторинг стане базою для розробки економічного механізму регулювання земельних відносин на державному і територіальному рівнях. Нагадаємо, що таке моніторинг. В Земельному кодексі України (стаття 191) дано визначення: «Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів». Загостримо увагу – ліквідація негативних наслідків.
Зупинимося на уяві про категорію «моніторинг» наших аграрних чиновників. Для них моніторинг – це просто постійне накопичення якоїсь інформації. У країнах світу інша уява про категорію «моніторинг». В основі будь-якого моніторингу, наприклад, довкілля, як системи спостережень, лежить оцінка фактичних змін з кінцевим (нормативним) станом природного середовища. Або ж моніторинг розвитку якоїсь галузі – співставлення на кожну конкретну дату фактичних показників з прогнозними – найбільш бажаними з національної точки зору.
Тобто, до початку проведення моніторингу ринку землі, необхідно знати прогноз майбутнього розташування продуктивних сил, реальних структурних зрушень, диференціації власників земель за розмірами площ залежно від регіонів і спеціалізації виробництва. Конкретніше – необхідно мати таку інформацію, як, наприклад, а саме: в кожному з районів України повинно бути така-то спеціалізація, такі-то розміри фермерських господарств, така-то зайнятість населення, такі-то кооперативи зі збуту продукції тощо. Держава не буде дотувати (роздавати гроші) в ручному режимі, а сприятиме розвитку такої-то (згідно спеціалізації) логістики, переробки, зберігання, торгівлі. Будуть укладатися угоди між виробниками і торгівлею. Функціонуватимуть професійні і міжпрофесійні організації (типу узгоджувальних комісій), які сприятимуть гармонізації економічних взаємовідносин. Це такий невеликий перелік показників підпрограми, яка повинна бути розроблена в кожному районі області. Зведені показники районів в загальну систему – це стратегія розвитку аграрного сектору економіки з одночасним формуванням фондів для експорту надлишку продукції. ПІСЛЯ ЦЬОГО ОРГАНІЗОВУЄТЬСЯ МОНІТОРИНГ, себто постійно аналізується, як виконується загальний план в країні та за окремими районами.
Відстеження просто руху землі до іноземців, власників агрохолдингів, різного роду бізнесових структур без зворотного зв’язку (регулювання в напрямку стратегії – бажаного розвитку територій, фермерських господарств, власників паїв без засобів дол. існування тощо) не є моніторингом. Це фікція. В Україні до цього часу за 26 років реформування ніхто ще із державних високопосадовців не сказав, що буде на фініші реформування сільського господарства. Поки-що стійка тенденція щодо зникнення сіл з мапи України, на яку ніхто не реагує (не організували моніторингу). І ніхто не кричить: «караул!». А раз немає до чого порівнювати показники моніторингу, то навіщо витрачати державні кошти на його проведення. В цілому ж можна сказати, що без співставлення параметрів спостережень з показниками бажаного майбутнього одержана інформація про ринок землі є просто статистикою. НЕПОТРІБНОЮ СТАТИСТИКОЮ. Моніторингом вона стане, коли профільне міністерство розробить серйозну стратегію розвитку сільського господарства України. На це у них немає часу. Стоять величні завдання – залишити селян без землі.
Дивлюсь програму на 5-му каналі: «Стоп корупції». Захоплюють більш потужні конкуренти в слабкіших землю, збирають їх урожай, б’ють і калічать керівників, ухиляються від податків, платять вищу орендну плату, щоб додатково залучити землі інших орендарів тощо. Оце все підлягає моніторингу. Бажане майбутнє – ЗАКОН. Необмежене поле діяльності для Міністерства аграрної політики щодо організації моніторингу. Для чого селянину міністерський моніторинг з ринку землі, якщо навіть у великих підприємств забирають урожай з полів? Що, пенсіонер – власник паю запросить свого внука на село до праці, щоб тут його покалічили?


Прес-служба АФЗУ


опубліковано: 2017-05-16
категорія:
переглянути: всі новини


Для того щоб залишити коментар необхідна авторизація:

Login Вхiд

Логiн:

Пароль:
Забули?


Реєстрація

© 2000-2017, farmer.co.ua
Flag Counter